Чому наші діти шантажують нас?

 

Відповідь проста: тому, що ми це їм дозволяємо. А діти дуже швидко вчаться користуватися наданими можливостями. Як ми, дорослі, це робимо?

● Якщо не дотримуємо своїх обіцянок. Наприклад, спочатку сказали, що гуляємо в пісочниці ще півгодини. А потім дитина просить іще десять хвилин, і ще, і ще. Або погрожували покарати. А покарання не настало з якоїсь причини. І дитина дуже швидко розуміє, що завжди є лазівка.

● Якщо мама і тато, а також інші важливі учасники процесу виховання виставляють дитині різні вимоги, так звані «сімейні правила гри». Приклад: мама не дозволяє Микиті грати в комп’ютерні ігри більше ніж півгодини на день. А тато вважає, що сучасна дитина має бути з комп’ютером на «ти» і її в жодному разі не можна обмежувати. Або тато робить зауваження синові, який грубо розмовляє з бабусею. Але мама теж грубо розмовляє з бабусею і ніколи не обсмикує сина, якщо той поводиться нешанобливо.

● Якщо одного разу дитина спробувала шантажувати дорослих і в неї це легко вийшло. Наприклад, одного разу дитина випросила у батьків гроші або іграшку за якісь свої дії, вигідні батькам. І наступного разу вона нічого не робитиме без «винагороди» — матеріальної або моральної.

● Якщо батьки самі можуть вдаватись до шантажу для маніпуляції дитиною. Наприклад, мама хоче, щоб син прибрав у кімнаті, і обіцяє йому: «Прибереш добре — отримаєш солодощі». Або тато, щоб мотивувати дочку бігати вранці: «Пропоную робити вранці пробіжки. А за це я куплю тобі іграшку, яку ти сама вибереш».

● Якщо батьки не знаходять інших способів, щоб домовитися з дитиною.

● Якщо дитині бракує любові і тепла, уваги з боку дорослих, вона прагнутиме отримати хоча б матеріальну вигоду у вигляді подарунків